Краплини
Як падає він, то спалахують крила, Звивається простір, стискається час, І кожне падіння – це Всесвітом хвиля, І люди-краплини здригаються враз. Падіння і злети – це вироки долі, Законів незримих чіткий результат, Глибин нескінчених – зіниці суворі, Їх погляди – ліки, їх погляди – яд. І котяться хвилі одна за одною, Еони століть в міріадах світів, Любуються зорі в краплинах собою, Та інколи миттю – висушують їх.
2023-09-05 09:24:43
1
0
Схожі вірші
Всі
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9517
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8991