Довго не могла вигадати початок щоденника, тож почну, мабуть, з привітання. Вітаю тебе, любий читачу! Ні, не так. Вітати нема з чим, це недоречно. Доброго дня, шановні читачі! Ні, теж не піде, занадто офіційно. Привіт! Так, просто привіт. Ідеально.
Ви тримаєте в руках мій особистий щоденник. У ньому немає вульгарності чи відліку днів до самогубства, тож якщо вас цікавить саме це, будь ласка, покладіть його на місце. У цьому щоденнику знаходяться лише мої думки, а от що ховається в них – складне питання. Ні, я не філософ чи мислитель. Взагалі, складно сказати, хто я. До речі, привітання вже є, а представитись я таки забула. Може почнемо заново?
Привіт! Мене звати Олеся Вовк. Моє життя триває трохи довше вісімнадцяти років і найдорожчою людиною для мене весь цей час була і буде моя матір. Я не люблю косметику, дорогі сукні чи інші дівочі штучки. Просто моя мама колись хотіла хлопчика, а народилась я, дівчисько, повне любові до спортивних ігор, зброї та миротворців.
Ну, це якщо дуже коротко про мене. А тепер я розповім про мій світ (це на випадок, якщо це читатимуть люди не з моєї галактики чи часу). Отож, надворі зараз йде вісімнадцятий рік за сполученосвітським календарем. Тобто, вісімнадцять років від дня створення Сполученого Світу. Саме вісімнадцять років тому шляхом революції населення планети Земля об’єдналося в єдину країну.
Вибачте, забуваю, що читачі можуть бути не з мого часу й не розумітимуть деяких моїх слів так само, як я не розумію виразів з «досполученосвітського» періоду. Миротворці – це оборонці безпеки Сполученого Світу, так звані «елітні війська СС». Ніби щось на зразок поліцейських, але не для буденних справ, а для особливих випадків, типу бунтів чи тероризму. Більшість з них боролися за створення Сполученого Світу ще вісімнадцять років тому, тому й були зараховані до цих загонів як найщиріші патріоти та борці за мир у всьому світі.
Тато теж колись був миротворцем, але це було ще до мого народження. Власне, я й не бачила його ніколи. Мама говорить, що він загинув у вирішальній битві за створення СС і похований біля трьохсот тисяч таких же революціонерів. Можливо, саме через подвиги мого батька я так прагну стати військовим медиком і бути героєм, рятуючи миротворців.
Розповім про деякі особливості СС. Мама говорила, що раніше Земля не була поділена на квадратні райони, і ці маленькі райони не позначали цифрами, а кожна держава сама ділила себе на безформні області й називала їх найрізноманітнішими назвами. Навіть не можу уявити, як це. Певно, дуже складно запам’ятати всі назви. Куди простіше числа! Навіть моя матір не може згадати, як саме називався наш район раніше й до якої держави він входив. Або ж не хоче розповідати, адже згадки того періоду історії зараз нерідко розцінюють як пропаганду. До речі, запишу тут мою адресу: Сполучений Світ, Європа, район 301, селище Незалежне. Це на випадок, якщо хтось з читачів захоче повернути мені знайдений щоденник, може комусь із читачів пощастить колись побувати тут, в одному з небагатьох населених пунктів, де досі переважає природна рослинність та фотосинтез, а не штучне синтезування кисню з води та мінералів.
О так, я торкнулась теми про екологічну ситуацію. Близько 20% суходолу Землі покрито справжньою рослинністю. Не пластмасовим озелененням, не гуркітливими атмосинтезаторами. Справжніми деревами й квітами. Я не дуже доросла, але все-таки добре усвідомлюю, що 20% - катастрофічно мале число для 55 мільярдів населення. Хоч як уряд не намагався швидше відновити стан ґрунту – прискорити цей процес майже не вдається. Фактично, всюди за межами населених пунктів пісок більше нагадує асфальт. Та й мало хто вірив, що після такого спаплюження планети чотирма світовими війнами, відходами з виробництв та радіацією з недосконалих атомних станцій можна буде «вилікувати» Землю. Тому зараз всі сили кинуті на те, щоб запобігти подальшого забруднення й передати планету наступним поколінням хоча б у такому стані, в якому її отримав Сполучений Світ.
Хоч у районі 301 екоситуація незмінна від самого мого народження, це не ознака того, що так триває по всьому СС. Точніше кажучи, на територіях, які до створення СС були бідними, ситуація значно покращилась, як от в Африці, де завдяки встановленим сонячним батареям було створено декілька мегаполісів, добуто багато прісної води та нафти. Це все за рахунок перекачування коштів із багатих районів у бідні, адже по суті, саме для цього і був створений Сполучений Світ. Маю на увазі, заради рівності між людьми, створення рівноваги між усім на цій планеті.
У школі ми не вивчали літературу та географію нашого району так, як це колись робила моя мама. Після створення Сполученого Світу було засновано Єдиний реєстр культурних здобутків та знань СС, який розділив необхідні матеріали для нашого подальшого навчання від зайвих. Саме так було створено такі шкільні предмети, як «Література СС» (її викладала моя матір у нашій школі), «Мова СС», «Географія СС» та «Історія СС». Як в географії, так і в історії, про все, що було до СС, нам відомо лише в загальних рисах. Таким чином влада намагається виховати нове покоління людей, яке не забажає відокремитись від СС, бо не уявлятиме свого життя без нього.
Такі речі, як мова, календар і релігія в нас створені штучно. Ніхто не говорить мовами колишніх жителів своєї території, бо це неповага до людей, які загинули задля створення нашого світу. До речі, мама говорила, що відсутність кордонів, різних релігійних вірувань та інших непорозумінь допомогла багатьом людям знайти одне одного, а я навіть уявити не можу, що через такі дурниці люди вважались різними.
Есперанто (стара назва державної мови СС) почали вивчати в школах і університетах задовго до Великої революції. Власне, створення єдиної держави стало можливе тільки після підтвердження вільного володіння есперанто в більшості громадян і повного переходу телебачення та ЗМІ на новий говір.
Чому обрали штучну мову, а не обрали одну з популярних і поширених? Заради рівності. Заради того, аби жоден народ ніколи не оголосив себе творцем СС, бо від його культури взято більше. Те ж саме і з релігією, календарем і валютою.
Наша валюта зветься «мир». Певно, ті, хто її вигадав, вважали дуже патріотичним називати гроші в честь перемир’я – сполученосвітський мир.
Розповім ще про рівень технічного прогресу нашої цивілізації. Мама говорила, що в дитинстві вона лише мріяла про літаючу машину, маленького робота або летючий скейтборд. Я застала час, коли це все було навіть на вулицях мого села. Правда кожна з подібних див техніки була дозволена недовго. Хоч у повітрі багато простору, та чомусь від аварій це не рятує, а коли автомобілі зіштовхуються високо над землею, то падають, задіваючи при цьому інші аероавтівки та людей, які опиняться біля кінцевої точки їхнього польоту. Саме через це аероавто заборонені на всій території Сполученого Світу. Щось схоже було і з повітряними скейтбордами протягом першого року з моменту їх винайдення, коли масові смерті через випадкові падіння примусили владу заборонити цю розвагу.
Роботи – це окрема історія. Ще років зо три тому вони були дозволені, деяким вживили паспорти, навіть прийняли на роботу. Ідеальне наше співіснування тривало доти, доки один з роботів-офіціантів не вбив клієнта через відсутність чайових. Саме тоді з’явився страх того, що штучний інтелект знищить людство, тож людство чимдуж швидше знищило штучний інтелект.
Зараз технопрогрес суворо стримується, щоб ніхто не зміг створити зброю, яка зруйнує тисячолітню працю еволюції. Єдине, що вирішили залишити – уколи для стирання пам’яті та паспорти (маленькі маячки, які вживлюють дітям у долоні одразу після народження).
Саме стирання пам’яті слугує вищою мірою покарання для вбивць та бунтарів проти нашого СС. Мене завжди дивувала дія Делітіуму. Одна крапля цього препарату спричиняє тимчасові провали в пам’яті, а от повноцінна доза (ціла ампула) назавжди блокує кровопостачання саме в тій частині мозку, де зберігаються людські спогади. Ну, нові спогади записуються, а старі не відтворюються, як і пошкоджені відеофайли на комп’ютері.
Маячки слугують для відстеження людей по всій планеті й працюють за рахунок тепла всередині організму, а коли серцебиття зупиняється і кров холоне – чіп фіксує смерть та припиняє свою роботу. Мама говорить, що раніше вся інформація, записана в маячках, розташовувалась у купі документів, які потрібно було завжди носити з собою, що, власне, до чортиків незручно.
Суттєвими змінами в політиці можна вважати те, що кожні 5 років столиця СС змінюється разом з президентом. Ось уже вісімнадцять років на нашій території не було жодної війни, адже й воювати немає проти кого. Життєвий рівень населення зріс, а тоді й кількість його збільшилась, шаленими кроками рухаються наука й економіка. Стирання пам’яті та вивезення бунтарів на різні материки також стосується політики СС, адже це рішення прийняв президент Бертольд Брехт рік тому.
Сполучений Світ завжди здавався мені ідеальним, але зараз діється дещо незрозуміле. Багато чого змінилося за один день. Може це трохи по-дурному, але я дуже боюся стирання пам’яті. По-дурному, бо є причини боятися смерті, а мене хвилює саме втрата спогадів. Боюсь, що за якийсь проступок мою особистість перетворять на чистий аркуш. Про всяк випадок, якщо це колись таки станеться, я пишу цей щоденник.