Вовк
Вер Веріґо
Темно, холодно, самотньо, Бридко на душі в пітьмі, Кличу я додому Вовка, Щоб приспалося мені. Зорі в небі грають пісню, Обіймає Вовк мене, Колискову співа пізню, Думаю, що сон прийде. Ось я вже в долині мрії, Там пташки і сонце є, Обминають люди злії, На них Вовк водою льє. Ранок. Сонце в небі сходить, А від Вовка слід пропав. Пам'ятаю, був він поряд, Та вже ясний день настав.
27.02.2018
13
0
Інші вірші поета
Тато, подаруй мені ляльку Я живу кожен день на голках... В полоні квітів... Рани заживають
Інші поети
Mateo Torres
@mateo_adrian
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1408
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1732