Твоя закрито-відкрита душа
А що то таке: закрита душа? Мало хто відповість на це закляте мо́є виття. Думаєте, це – не така вже й ноша́? Ох, добре, що ви не знаєте цього буття. Знають мене, що не знають, Я ж тільки хустинку нову чи стару одягла. За добру, тиху й сором'язливу мають, Можливо, напевно, така. Дружать зі мною, так, друзі, А я лише верхню одежинку потрохи знімаю. Бачте, вже знають моє солодке смузі, Ну а я гіркі відходи на серці складаю. Повчають мене, повчають не навчені, Я ж бо жорстока, егоїст і мала, Ми – чогось люди зречені, Про себе знаю й сама. Відчувають мене, є й такі. Про справедливість і психологію хтось явну торочить. Що ж, як що ви ДОВГО одні, у біді, І нащо їм голову морочить? Та це так – просто я...чи не я, Яка ж насправді в мене душа? "Усі знають, тільки не я" То яка ж у мене ношà? Повсюди проблеми, будення, метушня... Не оминуло воно і мене. Гуляють зі мною протягом ночі і дня. Не думаю, що колись промине. Сказати? Не розкажу нікому. Але... Хочеться поставити в реченні кому... Вірю, усе ще прийде... Знаю, глибоко в серці є у мені: Доброта, віра, турбота і... Щось ще можна розгледіти в тишині. Головне: відшукати оте багатогранне "і". Можливо, і знаю я себе. Та через те, що підлаштовуюсь, для кожного різною є, Не можу цілком зрозуміти... Своє. Розуміючі люди, як вас відшукати, де ви є?
2020-10-13 20:10:26
2
0
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
104
15
15377
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10920