Вірші
Душевний друг і вірний слуга, а можливо, трішечки більше
Вона - троянда самотня з шипами,
Він - поки що просто ніхто.
Знову ніч... І знову рана кровоточить сльозами,
На ранок же не відзеркалює скло.
Жорстокою й пустою ззовні стала вона - Такі вже реалії долі.
Остання частинка душі догора.
А людських нерозумних слів для неї вже доволі...
І заглянути всередину - вколишся сильно,
Тепер не підпустить ніколи.
Надто вже багато пішло,
Залишивши кожний проколи...
Підозру, образу, а може, ненависть...
Здавалося б, породили чутки.
Ворожа буря майже здійнялась,
Та по дорозі зустрілись серцеві скачки.
Його - власне, неприручене, серце,
Ніхто й ніколи цього б не зумів.
Її - владні, горді, лякаючі, очі,
... А він все зрозумів...
Хвилина мовчання,
Секунда погляду в душу,
З диким серцем змагання,
Між кохаю та проклятим мушу...
Не торкаючись просто відчув,
Ту далеко заховану серцевину.
З відстані в глибочінь зазирнув,
Побачивши справжню над серцем лавину.
***
Він рятує її, вона так само його,
Нарешті злилися дві долі в одно.
2
1
265
То все мої чортики.
🐤❣️Один, два, три -
Настала ніч...
Шість, шість, шість -
Де?*в*они виринають з пітьми...
Не обов'язково 😏 чорні вони
Безумство, шаленість.. моє,
Творча натхненність розум краде...
Відкрито-закрите, спокійно-скажене серце моє...
Комусь важко зрозуміти оце...
Мені ж душею підступно хитрити лице 😔
Дивно діє тиша на мізки...
Все разом одразу та нічого різко...
А хтось вже показує ріжки -
Попереду чекають підніжки...
А грати зі мною/моїми ой важко🤭
Хочеться те, хочеться то...
Та ну, хочу ніщо...
Грається отой, вийшов і той...
Спробуй домовиться - такий геморой...
"Та хто ж такою різною родиться? Оййй..."😒
Добре, тихе, сором'язливе, кажуть, воно...
Чи хитре, підступне, лихе ховає тамо...
Не з цього світу, мрійливе, живе, думає ото...
А потім, міркуючи, сміється з цього...
Внутрішнє, зовнішнє... Не сходиться - справжнє Воно🧐
Щось таке зараз твориться в моїй голові.
Сходиш з розуму чи їздять дахи...
Приходять, тікаючи, ідеї нові,
То тут я, уявляєш, невидимий маг...
Коли ж забере і пояснить "мене" курчато-птах?🤔🐥
3
3
254
Моя надія
Монітор, рука, олівець -
Моє каяття...
Тиша, без світла, самотність -
Тут, щастя є...
Зачинені двері, в навушниках пісня -
То йде боротьба...
Частинка серця, розбита душа -
Погане чи хороше помира?
Десь там, за закритим вікном, -
Люди себе тваринами "велича"
А тут знов -
Непізнана, невідома душа...
20-ть ролів та пляшка вина -
Сама, а хочеться чуда і трішки вина...
Вперше крутиться голова -
А розум дразниться: "Не зречешся мене, ха-ха"...
Тверезість гадала, а паморочення пише -
Таке все мóє життя...
Годину тому мрійливість гуляла, тепер же лунає далеко сльоза -
Що ж, мóє останнє буття...
Щось пишу, сама того не розумію -
Знову душа відлунням луна...
Дрібнички щастя, смішні велички проблем -
Моє повчання...поміж щілинки вікон порина...
Чужі думи, хіба вони людям-нелюдям потрібні?
Та може, засекречені підказки вони відгада...
В малюнках - щирі очі, у відео - історії подібні...
А тут - завуальовані слова...
Турки, росіяни, американці чи ми, українці, -
Хіба є тут різниця, га?
Бо більше нема - ОТОГО
А я все ж вірю, молюсь і надіюсь...
Може, може, а може, все ж є???
----
Оте... Справді людське
2
0
256
Твоя закрито-відкрита душа
А що то таке: закрита душа?
Мало хто відповість на це закляте мо́є виття.
Думаєте, це – не така вже й ноша́?
Ох, добре, що ви не знаєте цього буття.
Знають мене, що не знають,
Я ж тільки хустинку нову чи стару одягла.
За добру, тиху й сором'язливу мають,
Можливо, напевно, така.
Дружать зі мною, так, друзі,
А я лише верхню одежинку потрохи знімаю.
Бачте, вже знають моє солодке смузі,
Ну а я гіркі відходи на серці складаю.
Повчають мене, повчають не навчені,
Я ж бо жорстока, егоїст і мала,
Ми – чогось люди зречені,
Про себе знаю й сама.
Відчувають мене, є й такі.
Про справедливість і психологію хтось явну торочить.
Що ж, як що ви ДОВГО одні, у біді,
І нащо їм голову морочить?
Та це так – просто я...чи не я,
Яка ж насправді в мене душа?
"Усі знають, тільки не я"
То яка ж у мене ношà?
Повсюди проблеми, будення, метушня...
Не оминуло воно і мене.
Гуляють зі мною протягом ночі і дня.
Не думаю, що колись промине.
Сказати? Не розкажу нікому.
Але...
Хочеться поставити в реченні кому...
Вірю, усе ще прийде...
Знаю, глибоко в серці є у мені:
Доброта, віра, турбота і...
Щось ще можна розгледіти в тишині.
Головне: відшукати оте багатогранне "і".
Можливо, і знаю я себе.
Та через те, що підлаштовуюсь, для кожного різною є,
Не можу цілком зрозуміти... Своє.
Розуміючі люди, як вас відшукати, де ви є?
2
0
240
Як тяжко іноді людиною стати
Як тяжко іноді стримати сльози,
Що тихо кричать в темноті.
Все ж тяжко іноді стримати сльози,
Коли на серці засів камінчик.
Як тяжко іноді жити,
Ковтаючи проблеми смішні.
Як тяжко іноді розуміти,
Угледівши отой щастя промінчик.
Як тяжко іноді мовчати,
Аби не ранити більше.
Споріднену душу б відшукати...
Бажано, не тільки одну... чужу.
Як іноді тяжко, проте ж хочеться кричати...
Страшно, ще зробиться гірше.
А якщо ж закричати,
То одразу всім розказати – на чистоту.
Тяжко іноді й любити,
Так, щоб лози життєві не тиснули душу,
Щоб просто по світу летіти,
Не маючи справжніх крил.
А як іноді тяжко кохати.
Без буденного проклятого "мушу".
Ще тяжче іноді прийняти.
Без нарікань, те, що сховалося під оману-пил.
Частенько буває, хочеться ці маски скидати,
Та одягати знову буття вимагає.
А хочеться тільки собою бути:
Не тут, у куточку, – всюди.
І оце слово "боліти" навіки б забути.
Побачити, що сонце над нами і досі сяє.
Лишень просту істину узріти:
Життя – надто просто, не треба смішити.
***
Обійнявши руками вітер, побігти;
Торкнутися найменшої щирості... радіти;
Відчути різнобарв'я емоцій – у життєву вічність поринути;
Без біологічного "треба" у груди повітря набрати;
І тихо, поволі, закривши очі, його випускати;
Минулі мрії згадати, всі таланти розкрити;
Таємниці і є таємниці, та свою справжню усмішку треба відкрити;
Крапельку доброти людям подарувати... і все відпустити;
У 21-у столітті не існувати;
А жити, просто жити...
***
На своє сердечне не зважати виття,
І накінець, забуте відчути серця биття.
Усю цю казку безумовно прийняти...
Але як все ж таки тяжко іноді людиною стати!
2
0
226
