Як зрадять — борися

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

(18+)
Як зрадять — не втрать частину себе. Борися і бийся. В стомі також. За кожен ковток жаданий; помреш, Як будеш шукати втечу, атож... Борися, як серце схопить інфаркт І тіло огорне біль, як вогонь. Бо в тиші зниза електроудар. Борися! Борись! Не здайся в полон! Бо зрадники, знаєш, тáкож помруть І світу лишать порожнє ніщо Чи скорше у спадок — звичний нам бруд, Яким харчувались свині хіба-що. Борися й тоді, як гука алкоголь, І ніби дарує щастя тобі. Насправді, то зрадник з інших долонь Підсунув отруту, щоб одурів. Зненавидів світ й самотньо помер... Друзяко, послухай, чарку відсунь, На людство не варто злитись тепер, Тим більше не всі із кров'ю, як в сук. Ти просто борися — смійся з життя, Добро не ховай від кожного так, Не всі, що приходять — зносять сміття, Насправді є люди вірні й не так. А зрадник всього лиш досвід гіркий, Навчишся із часом бачити все. Бо поки зелений і молодий, Як зрадять — то біль всю душу сосе.

2021-08-06 19:26:52

19

11

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (11)

Oleg Kotenko

@Фαйղα Եօթթí #AР #FN коли так - то моя участь іллюзорна - як і більшості (повторюсь 3 (й більш :) чесно - дурні :)) мені написала 1 людина :)) Кіт дурні не нявкатиме

Відповісти

2021-08-07 03:58:20

1

Aлина Антонова

Файний вірш!

Відповісти

2021-08-09 12:19:05

1

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

@Aлина Антонова дякую!

Відповісти

2021-08-09 12:26:43

Подобається

Схожі вірші

Всі

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1847

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

4747