Бранденбурзька неділя
Бранденбурзька неділя. От так вийдеш на вулицю — І все зачинено. Так, як і серце намертво. Заржавілий, наче весь час Під дощем замок, Мені неймовірно чітко Нагадує Вас. Марні спроби відшукати Ключок, лиш будують ґрати. Ґрати між мною та Вами, Між вельми схожими світами. Бранденбурзька неділя. Здається, ворота будували для нас, Але так невміло. Колись все ж станцюємо вальс. Я бачу вночі небо безкрає. Буває, що дивлюсь, коли вже світає. Дивлюсь і Бранденбурзьку Неділю стрічаю. А хотіла би стрітити Вас. Подивитися і робити вигляд, що зла А в душі молитися: "Залишись…" Не хочу, би кожну ніч ми снивсь. Преподобнішого нема на світі.
2023-05-16 13:08:18
0
0
Схожі вірші
Всі
Хрест - навхрест
Хрест – навхрест в’яжу пейзаж, від учора і до завтра. Кожен жест моїх вдихань має кривду, має правду. Хрест – навхрест мої думки полотно це поглинає. Еверест мого життя чи екватор? Я не знаю. Хрест – навхрест чи треба так? Сподіваюсь, сподіваюсь.. Кожен текст своєї долі витримати намагаюсь. Хрест – навхрест добро та зло. Поруч, разом, нерозривні. Без божеств та без чортів.. Бо живуть усі на рівні. Хрест – навхрест таке життя. І нічого з цим не зробиш. Кожен жест має свій шлях, злий та добрий, ти як хочеш?
51
9
1931
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
127
26
4137