Блог
Всі
Знайомство
Різне
Всім привіт! Вже декілька днів я щось публікую в дану мережу. Хотіла би представитися, познайомитися. Мене звуть Тора (ні, не святе єврейське писання). Пишу й читаю з самого дитинства, хоча мала останній час перерву в читанні тривалістю в 4 роки. Але останній рік відновила, а моя письменницька діяльність повільно, але все ж впевнено почала розвиватися. Тому що якщо пишеш, читай.
Хотіла би дізнатися чи брав хтось участь в конкурсі від Бабая. Було би цікаво обговорювати ще й окремо твори учасників.
Всім зичу пламенного, преподопного вечора!
1
116
Момент зради
Думки вголос, Різне, Цікаве
Ясна зоряна ніч й тихий вітерець, що спонукає волосся лагідно лоскотати шкіру. Це був момент щастя, який випадково помічаєш, коли в твоєму маленькому, забитому повсякденними справами, світі, з’являється час на штильний, морський спокій. Думки-хвилі не шелестять й не б’ються об причал, й ти можеш без жодного страху вийти до пристані й нарешті дізнатися, що ж там за обрієм. А за ним бачиш їх, високих молодих, кличуть до себе. Та тільки не зрозуміло як досягти тієї сторони. Що правда в якийсь момент “прокидаєшся” й помічаєш, що вже в обіймах одного. Цікавий запах привітався й далі пішов своїм шляхом. Що це? Лимон? Так, це зміїний яд, але дуже дивно, що раптово яблуко перетворилося на цитрус. Вуста Адама та Єви сплелися воєдино й за лічені секунди божественна дитина огрішилася.
І знову штиль, та тільки на цей раз з-за хмар вийшло святеє сонце-мати й осяяло обрій. За допомогою божої кари Єва отримала змогу зрозуміти, що накоїла, й благаючи про помилування, через марні спроби повернутися до милого, перепливаючи через глибинно-вбивчий океан Жалю, ні на метр не наблизилася до Адама. Повернувши голову через ліве плече, Єва побачила Люцифера-спокусника, що простягає їй лимон.
Звук дощу, який стукає у вікно
Думки вголос, Різне, Цікаве
Найкраще спиться в літній прохолодний день по обіді під звуки дощу. А залишивши маленьку щілину можна ще й насолодитися крізь сон запахом свіжої трави та мокрого асфальту. Перевернувшись на правий бік (бо зазвичай зліва в мене вікно), й загорнувшись в теплу ковдру, можна пролежати так аж до самого світанку. Пам’ятаю як до мене прибігали кошенята, сідали поруч біля весь час холодних, через анемію ніг, й додавали цьому моменту ще більшої насолоди. Але іноді сліпий дощ переходив в страшний буревій і доводилося швидко вставати й закривати вікно, бо кілька хвилин такого сну й на ранок вже не встанеш, так як матимеш на тепломірі 37. Швиденько поки дощ ще активно відбиває свій особливий ритм, робиш чай з лимоном, береш ковдру й всідаєшся на підвіконня. Ясна справа кличеш котів й починаєш слухати довгий, монотонний, але такий емоційний монолог дощу.
На Херсонщині рідко дощить, тож йому завжди є що сказати. Ця мелодія, цей танок має стільки змін в настрої. Ось дощ розказує про те, як побував в Дніпрі та його розмови з сонцем, а вже через хвилину сердиться на вітер й розпочинає з ним не те, що сварку, а цілу бійку. І тоді вже о, лихо! Дерева гнуться додолу, іноді їх вириває з корінням, вимикається світло на деяких вулицях міста, і всі благають, аби швидше це закінчилося. Та за хвилину виходить сонечко й повчає їх, як мама. Дощик винувато плаче, струшує останні сльозинки й біжить пританцьовуючи в сторону Криму…
Вірші
Всі
Бранденбурзька неділя
Бранденбурзька неділя.
От так вийдеш на
вулицю —
І все зачинено.
Так, як і серце
намертво.
Заржавілий, наче весь
час
Під дощем замок,
Мені неймовірно чітко
Нагадує Вас.
Марні спроби відшукати
Ключок, лиш будують
ґрати.
Ґрати між мною та
Вами,
Між вельми схожими
світами.
Бранденбурзька неділя.
Здається, ворота
будували для нас,
Але так невміло.
Колись все ж
станцюємо вальс.
Я бачу вночі небо
безкрає.
Буває, що дивлюсь,
коли вже світає.
Дивлюсь і
Бранденбурзьку
Неділю стрічаю.
А хотіла би стрітити Вас.
Подивитися і робити
вигляд, що зла
А в душі молитися:
"Залишись…"
Не хочу, би кожну ніч ми
снивсь.
Преподобнішого нема на світі.
0
0
186
Дорога за цигарками
Вроцлав. Не пам'ятаю яке грудня.
Йду на роботу купити цигарки,
Сині вінстони.
Мене трохи вбило, не знаю.
Щось шкребе на душі.
Це вона приходить уві сні?
Чи може ти?
Нарцис. Росте собі поволі.
Мала таких досталь
Вдома. Але Нарцис - не мій дім.
О, бачу знову смс.
І так, це знову ти,
Нарцис.
Лютий, не пам'ятаю яке.
Ти гарно поїв. Але, готуючи,
Обпік мої ноги.
Подивись, їх поцілували рози.
Нарцис. Знову обійняв
Й пішов. Знов.
Наче й не знав.
0
0
150
До тебе
І коли я писала про Каркінос, про біль в моїй голові, я писала про біль, що причинив мені ти.
Коли я писала про воду, молекули та частки, я подавала тобі знаки, знаки від Лади.
Коли я сиділа й кожерущила, відганяючи побивання, я лиш хотіла відчути тепле ляння від твоєї руки.
Але преподобний Пекун, перетворившись на дерево, впав. Аби ж божественний син тільки знав.
Зри мій милий, люби.
0
0
168
