Блог користувача
Кого читати?
Знайомство
Різне
Всім привіт! Вже декілька днів я щось публікую в дану мережу. Хотіла би представитися, познайомитися. Мене звуть Тора (ні, не святе єврейське писання). Пишу й читаю з самого дитинства, хоча мала останній час перерву в читанні тривалістю в 4 роки. Але останній рік відновила, а моя письменницька діяльність повільно, але все ж впевнено почала розвиватися. Тому що якщо пишеш, читай.
Хотіла би дізнат...
Читати далі
Читати далі
1
117
Момент зради
Думки вголос, Різне, Цікаве
Ясна зоряна ніч й тихий вітерець, що спонукає волосся лагідно лоскотати шкіру. Це був момент щастя, який випадково помічаєш, коли в твоєму маленькому, забитому повсякденними справами, світі, з’являється час на штильний, морський спокій. Думки-хвилі не шелестять й не б’ються об причал, й ти можеш без жодного страху вийти до пристані й нарешті дізнатися, що ж там за обрієм. А за ним бачиш їх, високи...
Читати далі
Читати далі
Звук дощу, який стукає у вікно
Думки вголос, Різне, Цікаве
Найкраще спиться в літній прохолодний день по обіді під звуки дощу. А залишивши маленьку щілину можна ще й насолодитися крізь сон запахом свіжої трави та мокрого асфальту. Перевернувшись на правий бік (бо зазвичай зліва в мене вікно), й загорнувшись в теплу ковдру, можна пролежати так аж до самого світанку. Пам’ятаю як до мене прибігали кошенята, сідали поруч біля весь час холодних, через анемію н...
Читати далі
Читати далі
Вечірній настрій
Думки вголос, Особисте
Пагорб, ліс, вдалечі косуля. А я сиджу тут наодинці й думаю собі коли то все скінчиться. Думаю, коли прийде хтось до мене, обійме й скаже, що любить мене. А я буду відчувати не метеликів, не буду хвилюватися, мене поглине теплий спокій, відчуття безпеки, безмежного кохання (наголошу, що не закоханості). Але до тих пір мене обіймає хтось, не зрозуміло хто.. ім'я котрого не пам'ятаю, скільки років н...
Читати далі
Читати далі
В'язень (життя)
Думки вголос, Особисте
Й сидиш така посеред поля й дивишся на гори вдалечінь. Вони так далеко, неначе так близько. Неначе от-от за 5 хвилин повільного, але такого веселого ходу прийдеш, усядешся вже посеред іншого, квіткового поля, й будеш писати вірші. Чекаю того дня, коли мине мій 17й рік, я зберу свій наплічник й понесу всю ношу тяжку кудись вдалечінь. А зараз я в'язень, в'язень грошей, людей, сексу та любові... скор...
Читати далі
Читати далі
