Sadness
Томас Глинвайн
Перевод моего русского стиха Тоска на английский язык.)))) -------------------------------- My life is sadness, My life is boredom. Waiting for the end, When is the end of these torments? Sadness gripped, I fight it. What is this power? What laughter is stronger? I will dissolve in Sadness, I will not be seen, I will seize, and in a cast, Fate can be foreseen. And Sadness is my pain, That stands and is spread behind. But Sadness is my life. Isn’t I sad in that life?
2020-06-22 18:05:01
24
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Томас Глинвайн
@Vinay Deshlahare I I'm very happy for you.))))
Відповісти
2020-06-22 18:07:53
1
Vinay Deshlahare
@Томас Глинвайн 😊
Відповісти
2020-06-22 18:08:25
2
Hemant Bobate
Nice
Відповісти
2020-06-23 15:08:57
1
Інші вірші поета
Voice Fireworks Forest Night
Інші поети
Erza L'enfer Du Mal
@Queeny_anime
GRAFO
@grafo
No_va
@No_va
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3298
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10901