Глава 8
У вухах дзвенів оглушливий шепіт тиші. Тіло мені не корилося й відмовлялось рухатись, доки це не дозволить хтось інший. Шар темряви прикувся до нього кам'яною боньою. Впився аж до кісток в очікуванні невідомості, що розправить крила й відлетить подалі. Тільки тоді шлях стане ясним. Тільки тоді буде безпечно. Та зараз я не чула своє шалене серце, я не чула кров, що пульсує в моїх жилах. Я стояла загублена в часі, в просторі, в собі. Раптом вдалині закричала жінка. Закричала голосно та істерично ділючись своїм болем із байдужою жорстокою пітьмою. Закричала вдруге, втретє... Я щосили закрила собі вуха, та біль вже розтікалася смолою по незажившим ранам на плечах. Як тільки я зробила крок до втечі, навал холоду закував ноги в кайдани. Легені жадали повітря, якого не було. Я задихалась. Тисячі мечів прорізали мене ізсередини. Хтось цим насолоджувався. Цей хтось літав довкола і навскрізь, тер об мене свої мерзотні руки, завчасно радіючи від перемоги. Шкода, не залишилося сил відштовхнути цього душогуба й поборотись з ним на рівних. А коли він вчепився мені довгими колючими пазурями в плечі, я закричала глухим захриплим голосом що є духу і кричала все сильніше, аж доки мене не засліпило біле м'яке світло.
Я сиділа на траві із заплющеними очима смакуючи оточуючий мене аромат. Тут тиша не нападала. Байдуже спостерігала за рухами грудної клітки і навіть не торкнулась. Біль кудись зникла, а я не намагалась дізнатись, куди саме. Мені було добре.
- Що ти бачиш? - пролунав медовий голос..
Жіноча рука з'явилась зненацька і погладила мені голову навіюючи мелодійний спокій. На серці потепліло від чужої та водночас рідної долоні. Накручуючи прядку волосся на свій палець, незнайомка обійшла мене ззаду й присіла навпроти. На губах та щоках я відчула її подих і погляд позбавлений життя. Здалось, ніби вона хоче заглянути мені у душу.
- А що я маю бачити? - запитала я у відповідь без особливого зацікавлення у розмові та зовнішньому вигляді співбесідниці.
Вона, усміхаючись, хмикнула. Майже нечутно сперлась об моє плече, підвелась та елегантно погладила мені підборіддя. Її шкіра нагадувала найдорожчий шовк позолочений п'яним парфумом ванілі.
- Те, чого ти прагнеш. Те, чого боїшся. Те, що ти втратила. - повільно поливала своїм голосом-бальзамом мій слух жінка і враз відсторонилась, - Те ...що ти отримала.
Кілька секунд я зберігала кам'яну маску. Та... Щось, наче, перемикнулось. Я змружилась і від подиву розплющила очі, але не встигла побачити обличчя жінки. Лише залишок розчиняючогось у повітрі диму і дві іски, що лишили її очі і поступово вдруге накликали на мене пітьму. З виском закриваючись руками моє тіло впало у безодню. Знову.
Я сиділа на траві із заплющеними очима смакуючи оточуючий мене аромат. Тут тиша не нападала. Байдуже спостерігала за рухами грудної клітки і навіть не торкнулась. Біль кудись зникла, а я не намагалась дізнатись, куди саме. Мені було добре.
- Що ти бачиш? - пролунав медовий голос..
Жіноча рука з'явилась зненацька і погладила мені голову навіюючи мелодійний спокій. На серці потепліло від чужої та водночас рідної долоні. Накручуючи прядку волосся на свій палець, незнайомка обійшла мене ззаду й присіла навпроти. На губах та щоках я відчула її подих і погляд позбавлений життя. Здалось, ніби вона хоче заглянути мені у душу.
- А що я маю бачити? - запитала я у відповідь без особливого зацікавлення у розмові та зовнішньому вигляді співбесідниці.
Вона, усміхаючись, хмикнула. Майже нечутно сперлась об моє плече, підвелась та елегантно погладила мені підборіддя. Її шкіра нагадувала найдорожчий шовк позолочений п'яним парфумом ванілі.
- Те, чого ти прагнеш. Те, чого боїшся. Те, що ти втратила. - повільно поливала своїм голосом-бальзамом мій слух жінка і враз відсторонилась, - Те ...що ти отримала.
Кілька секунд я зберігала кам'яну маску. Та... Щось, наче, перемикнулось. Я змружилась і від подиву розплющила очі, але не встигла побачити обличчя жінки. Лише залишок розчиняючогось у повітрі диму і дві іски, що лишили її очі і поступово вдруге накликали на мене пітьму. З виском закриваючись руками моє тіло впало у безодню. Знову.
Коментарі