Я відпускати не навчилась зовсім...
Я відпускати не навчилась зовсім. Слова – брехня, думки – туман вагань. Нічому не навчила серце осінь, І бродить тиша між моїх зізнань... Ти – вічний мешканець у залах серця, Ти – невмируща сутність почуття. А серце б'ється, б'ється, б'ється, б'ється! Воно ще знає що таке життя... Життя ж – не вражень нових аромати, І навіть не потоки чистих мрій... Воно – у вмінні просто віддавати, Не взяв, віддав лиш – і тому радій! Моє ж бо серце надто безнадійне – Не може не віддать тобі себе... Це так абсурдно – я тобі лиш вірна, Це так банально – я люблю тебе.
2025-02-11 00:44:20
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Нарешті хтось знову тут пише вірші, Так щиро, так ніжно - для серця й душі... Приємно читати💖
Відповісти
2025-02-11 13:43:00
2
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
@Лео Лея щиро дякую за увагу до моєї творчості ❤️🥰
Відповісти
2025-02-11 14:48:53
1
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12361
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1385