Не хочу про минуле

Nadine Tikhonovitch

Ні! Стривай! Не хочу про минуле, Пігулкой що розтануло в мені... Так, можливо, час когось лікує — Мій час же серце крає уві сні... Не малюй же спогади, уяво, І не торкайся сумом моїх вій! Не лікує — час мене вбиває: Одна із сотен звичних алергій... Ні! Не треба більше про минуле — І без того воно мені болить... Промайне, казали... Промайнуло? Та затягнулось послане на мить... Буває, що сама я привид, Буває так: я привидів ловлю... Я пам'ятаю досі чийсь там вислів, Не важить зовсім що моє «люблю». Як так вийшло, що шторми всі світу Зібрав в одному місці й серці час? А моїм минулим пахнуть квіти — Давай його не буде поміж нас?

2022-10-20 20:34:59

29

8

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (8)

Василь Баша

Цікаве, чи будуть колись люди з радісним минулим. Мабуть так. Та точно то будуть не поети))) дуже вірна думка, якщо згадувати і зациклюватися минулим, то буде страшна алергія на життя - депресія. Та й взагалі минуле тоді минуле, коли ми погоджуємося , що воно минуло. #ЧВ

Відповісти

2022-11-02 12:44:25

1

Твоя Відьма

Сонечко, а ти, як завжди, на висоті! 😊 Щоби у минулому не відбулося, але воно на те і мунуле, що минуло вже геть. Деякі речі неможливо забути. Час не лікує — час дійсно поступово вбиває, отрутою в'їдаючись у серце, підступно вриваючись у сни. Не треба, щоби наше минуле заважало теперішньому й майбутньому,бо що було, то було і нічого вже не повернути і ніяк не виправити. #ЧВ

Відповісти

2022-11-02 19:13:42

1

Юлія Богута

Не знаю як інших, а мене час зовсім не вилікував. Мене вилікувала я сама. Чого і іншим бажаю. Бо поки ми самі себе не вилікуємо, нічого не зміниться. Абсолютно. #чв

Відповісти

2022-11-03 17:46:43

1

Схожі вірші

Всі

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

53

39

2459

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1827