Catherine, sans toi...
Je peux dire, que j'adore l'automne, Mais je déteste chaque jour sans toi, Et je suis en mauvaise humeur, Et tu sais toujours, pourquoi... Je peux dire, que j'adore la lune, Mais je pleure, je pleure chaque nuit, Je déteste, je déteste chaque minute, Quand je suis sans toi, Catherine... Je peux dire, que j'adore mes amis, Mais ils n'existent pas pour moi, Ils ne jouent pas le rôle dans la vie, Je n'ai pas d'amis et je suis sans toi... Je peux dire, que je suis heureuse - Tu sais, que c'est vrais parfois, Parce que tu es mon amour et ma rose; Je déteste notre monde sans toi...
29.06.2020
42
34
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (34)
Твоя Відьма
@Nadine Tikhonovitch Надя, эта демонская тварь сошла с ума!
Відповісти
05.08.2020, 23:06
1
Nadine Tikhonovitch
@Твоя Відьма я тихо молчу в сторонке
Відповісти
05.08.2020, 23:15
Подобається
Девочка Призрак
👏👏😭😭
Відповісти
03.12.2020, 10:37
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4875
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1665