Обожнюю

Nadine Tikhonovitch

Обожнюю, розмальовуючи сірим кольором Силуети інших і вже неважливих людей. Знесилена. Хвора. Я втомлена Коханням, хворобою - і ще один день! Обожнюю! До скрипу, до божевілля Шукаю щоночі тебе у відірваних снах!.. Як пташка у клітці, самотня й невільна... Обожнюю! І бачу в'язницю в зелених очах... Обожнюю! І гнів твій, і навіть мовчання Тепер мені найрідніші за всіх... Обожнюю! Терплячи війну і страждання, Танучи у темряві, немов уві сні... Обожнюю! Ні, я тебе не кохаю! Я скаженію, мов вітер, мов звір!.. Тобі мій уклін. Я палаю, жадаю! Обожнюю! До болю! Душа? Вона у вогні... Обожнюю! До диму в пустелях і зливи Серед начебто сонячних днів!.. А якщо і кохаю? Без надії, без віри... Але... Кожним дотиком і помахом крил!

2020-11-25 16:08:32

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (11)

Nadine Tikhonovitch

Превелике дякую!

Відповісти

2020-11-27 12:04:21

Подобається

Оксана

Занадто емоційно і чутливо, щоби пройти повз і не додати до обраного!

Відповісти

2022-10-08 12:05:41

Nadine Tikhonovitch

@Оксана дякую)

Відповісти

2022-11-05 01:07:31

Подобається

Інші вірші поета

Своєю дорогою Україна буде завжди! 23.02 — напередодні 10.12

Інші поети

Берніс Кірк

@Berni

ulia_sapphic

@ulia_sapphic

Victoria H

@gl9victoria

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

2025

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

2436