Маленька жінка
Я також жінка, хоч маленька, Я ніжна, мабуть, і вродлива, Хоч ще і зовсім молоденька, Та відчуваю: не щаслива... Я вірю в мріях ще в любов, Когось закохано чекаю, "Лікую словом" від хвороб — Принаймні люди так казали... А ще казали, що красива, Та й відьмой кликали мене, Хоч запевняли, що єдина... Жінка, жінка я — усе! Та... Біда у тім, що я не сильна, Що моя душа — лише дитя, І настрій серця нестабільний, І я втомилась від життя... Біда у тім, що компліменти Не лікують вже ніяк, Лише зі спогадів моменти — Моя радість... Що, дурня? Та пояснити хіба вдасться, Що ллються сльози та чому? Маленька жінка хоче щастя, А ви штовхаєте в пітьму...
2020-06-12 00:02:47
46
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Nadine Tikhonovitch
дякую
Відповісти
2020-06-12 14:07:02
Подобається
Володимир Брама
Відверто... Надіюсь, мій комплімент Вас все таки вилікує. Не все так трагічно...
Відповісти
2024-07-08 04:22:35
1
Nadine Tikhonovitch
@Володимир Брама чотири роки тому, коли писався вірш, боюся, було краще)
Відповісти
2024-07-11 15:35:21
Подобається
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2537
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4570