Грань
Nadine Tikhonovitch
Наврочив пастку сатана, Серце кинувши за ґрати: Таки існує грань одна, За яку не слід ступати. Та і як за неї ступиш? Смішно й меншого бажати! Зникнуть легше серед вулиць, Ніж всі грані подолати... Є межа сльозам, скорботі, Бува скінченною любов, Та володарка на троні Все має владу без умов. Кохання в серці купина На душі зриває квіти: Таки існує грань одна, За яку ніяк ступити... _________________________ 🍒 Для книги «Вишневий відблиск місяця» — https://www.surgebook.com/rogate666/book/vishneviy-vidblisk-misyacya
2022-12-24 17:26:48
13
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Пані Зефірка
❤️
Відповісти
2022-12-26 16:53:47
Подобається
Леся Українка
Гарно
Відповісти
2022-12-27 12:44:24
Подобається
Синій Демон
Ото я розумію - переклад! Ще й з сатаною! Взагалі вогонь 🔥
Відповісти
2023-01-22 13:16:57
Подобається
Інші вірші поета
Заберіть з мого серця цей біль! Déjà vu В жодному разі Таке кохання - це боляче!
Інші поети
montelude
@montelude
Sarang Luxeu
@sarang_luxeu
lys
@plusbleuquetesyeux
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2942
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1537