Коли тебе поруч нема

Nadine Tikhonovitch

І палає у серці війна, І очі я бачу сумні, І ходжу я, немов уві сні, Коли тебе поруч нема... Я ковтаю гіркого вина, Чекаю на пристрасну ніч, Де говоримо ми віч-на-віч, Коли тебе поруч нема... І знов невесела, сумна, І знов шукаю я тиші, І знов пишу дивні вірші, Коли тебе поруч нема... Кораблі гинуть у морі, Місяць палає вогнем, Ми разом всі біди минем, Ти і радість моя, ти і горе... Між нами ціле життя, Люди не з наших орбіт, Що в наш потрапили світ, Між нами, на жаль, забуття... І знов відчуваю: сама, І сльози знову керують, Але люди... Вони не існують, Коли тебе поруч нема...

2020-01-28 21:31:26

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (18)

Твоя Відьма

Я досі пам'ятаю цей вірш!

Відповісти

2022-09-29 23:18:25

Твоя Відьма

Напам'ять!

Відповісти

2022-09-29 23:18:31

Оксана

Так і коли поруч, людей також не існує=

Відповісти

2022-10-08 12:03:12

Інші вірші поета

Завітне кільце Світ був завжди сповненим втрат... Кара Мовчи!

Інші поети

Muzalevski

@Muzalevski

GannMorgana

@GannMorgana

Romkolana

@nastyuxa_xa

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

104

15376

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

2786