А можна після перемоги...
Nadine Tikhonovitch
Смерть знов очікує за рогом І рукою тягне у пітьму — А можна після перемоги Вас легенько зовсім обійму? І думками впавши у траву, На мить дистанцію порушу, Ну, якщо, звичайно, доживу — Хоча тепер дожити мушу... А можна після перемоги Вам розповім про наболіле І вздовж розбитої дороги Я посаджу для вас калину? І сном прийду десь серед ночі, Де мене затягнете у вир... А зараз що? Дивлюся в очі, У війну в яких панує мир...
2022-11-08 08:02:34
19
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Nadine Tikhonovitch
@Юлія Богута Вишня лише одна у моєму садку)
Відповісти
2022-11-13 21:20:03
1
Пані Зефірка
🤤
Відповісти
2023-01-13 22:17:22
Подобається
Синій Демон
Дуже пронизливий вірш... Дай Бог нам скорішої перемоги і здійснення усіх мрій❤️
Відповісти
2023-01-22 13:17:58
Подобається
Інші вірші поета
Як дивно Ти вабиш мене Солдате... Не людину, а спогад
Інші поети
Ай
@bisovadivchina
Karlos Ortiz
@karlos_ortiz
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11461
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2670