Біоритми

Nadine Tikhonovitch

Дві паралельні дороги. Дві площини — один світ. І ось ми зустрілися знову. Однаковий наш біоритм. Два шляхи — різні долі. Два паралельних життя. Вони перетнуться? Ніколи. Таємниця — мої почуття. І ось ми крокуємо... Поруч. Путь? Одна. Напрямки різні... Казка зі мною... Праворуч. Але голос... Голос — це пісня? То мрія!.. Чи сон?.. Божеволію! Полон це фантазій та рим. Зустріч — збіг це... Чи доля? Однаковий наш біоритм?..

2020-09-14 19:33:37

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК

Гарно, просто чудово👍👍👍

Відповісти

2020-09-15 06:09:32

Твоя Відьма

Це бомбезно🥰🥰🥰🥰 Як красиво! Слів немає!

Відповісти

2020-09-17 14:38:08

Оксана

Сумно. На жаль, так буває

Відповісти

2022-10-08 11:56:34

Інші вірші поета

Повертайтесь живими! "Я — скрізь" Студентка Наскільки це можливо

Інші поети

Наталія

@di_di_badabum

Shina

@Sheena

Arif Babatinca

@arif_babatinca

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

10922

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

1188