За крок
Светлана Пилюк
Ще не ненавиджу. Ту мову, ті пісні, Так склалося, - то все було в житті. Ще не ненавиджу. Чужі ліси й лани, Але зламалося щось раптом у мені. Ще не ненавиджу. Людей, що геть, як ми: Є серце, МАБУТЬ, руки, дві ноги... Так боляче, бо щось тремтить в грудях, То ненависть народжується й страх! 25.02.22
2022-02-25 15:30:50
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Nadine Tikhonovitch
Тримаймося!
Відповісти
2022-02-25 20:02:14
Подобається
Інші вірші поета
Знову Не плачь Колискова Сонця Вертайтесь додому
Інші поети
Yoongaboonga 7u7
@aesthetic_army
Діана
@RusalDi
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3889
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
9685