За крок
Светлана Пилюк
Ще не ненавиджу. Ту мову, ті пісні, Так склалося, - то все було в житті. Ще не ненавиджу. Чужі ліси й лани, Але зламалося щось раптом у мені. Ще не ненавиджу. Людей, що геть, як ми: Є серце, МАБУТЬ, руки, дві ноги... Так боляче, бо щось тремтить в грудях, То ненависть народжується й страх! 25.02.22
2022-02-25 15:30:50
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Nadine Tikhonovitch
Тримаймося!
Відповісти
2022-02-25 20:02:14
Подобається
Інші вірші поета
Не плачь Далі буде... Квіткове намисто Сердце в клетке
Інші поети
Siriin
@Siriin
Fos_siL
@Fos_siL
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2670
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4913