Квіткове намисто
Светлана Пилюк
Він щойно народився навесні, Прозоро-кришталевий, мов роса. Він посміхнувся тільки лиш мені, Очима, як бездонні небеса. Я ніжно доторкнулась до чола, Розчепурила зовсім юне листя, Не скривдила, не вбила, зберегла Галявини квіткове те намисто. 23.03.2021
2021-03-22 22:29:23
10
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
Чудово 🌹✍️🌹✍️🌹
Відповісти
2021-03-23 02:29:40
1
Александр
тендітність та краса!
Відповісти
2021-03-23 18:30:56
Подобається
Інші вірші поета
"Полтава-Ковель" транзит Парфуми мого дому Колись... Запитаю
Інші поети
Arris
@Hoda_mohamed
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3824
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
11081