Колись...
Светлана Пилюк
Все зміниться на краще, колись... Раптово доля змінить свій хід. Ти тільки в себе вір, не журись, І в небо твій злетить зореліт. Не пасажир, а штурман в житті, На рейс свій зоряний не спізнись, Не бійся, хай щастить у путі, Ще мить, і стартува те - "колись". 13.08.2020
2020-08-13 04:06:41
12
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Светлана Пилюк
@Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК ты меня балуешь)))
Відповісти
2020-08-13 05:20:50
1
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
@Светлана Пилюк вот есть такие очень близкие...чувства, словами переданные ..., как родным человеком. Вспомнился фильм не в тему может, а так для настроения: - Ну, почему я в тебя ТАКОЙ влюблённый ? (Попандопало говорил всем. Фильм "Свадьба в Малиновке")
Відповісти
2020-08-13 05:33:55
1
Светлана Пилюк
@Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК 🥰
Відповісти
2020-08-13 05:49:49
Подобається
Інші вірші поета
Різдвяний жарт Парфуми мого дому Єдині Ця осінь...
Інші поети
Cristi Cristi
@cristi_sanchez
ROXY
@cherrybomp
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4957
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12478