Озерні дзеркала
Светлана Пилюк
Задивились велетні у воду, Світ не знав такої ще краси! Хто їм дав таку чарівну вроду, Що приходить тільки восени? Спить на гілці вітер, не гуляє, Пташка не зривається в політ. Небо на дні озера блукає, Сонце тихо вже пішло на Схід. І щемить від тих дзеркал в душі, Хоч би спокій той не зворушити, Хоч би всім, хотілось, як мені, Сум на глибині сум увесь лишити. 22.09.2020
2020-09-22 16:21:41
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Светлана Пилюк
@Boanerge р, а яке фото чудове я вчора зробила!!!!! Вірш нічого в порівнянні
Відповісти
2020-09-22 17:06:42
1
Светлана Пилюк
@Boanerge дякуююююю!!!!!
Відповісти
2020-09-22 17:12:40
1
Светлана Пилюк
@Светлана Пилюк https://www.surgebook.com/ptitsaradost/poem/poltava-kovel-tranzit
Відповісти
2020-09-22 17:15:05
Подобається
Інші вірші поета
Де народився, там і пригодився Я подумки лечу Сильніший за тата Запитаю
Інші поети
Sergei Germanchuk
@sergei_germanchuk
Edelweiss
@Edelweiss
Veronika
@vera_syvorova
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13180
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2305