Вертайтесь додому
Светлана Пилюк
А небо на свято так гарно палало! "Салют" , - дітлахи всі мрійливо сказали. "Знамення небесне",- віряни вважали, "На зміну погоди", - в новинах віщали. А хлопцям, в окопах давно вже жилося, На феєрверк це ніяк не здалося. І зірку Різдвяну з них кожен просив, Живим повернутись, щоб сталося сил! І щоб не калікою, хоч не героєм, Живим стати зранку до братнього строю. А небо на свято так гарно палало... "Вертайтесь додому", - воно промовляло! 07.01.2021
2021-01-07 06:16:57
13
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Станислав КРАЙНОВ
Красиво написанно поздравляю.
Відповісти
2021-01-07 06:29:55
2
Інші вірші поета
Не здолати! Запитаю Сильніший за тата Сердце в клетке
Інші поети
Miyako-san
@Sakura_san_
Sarang Luxeu
@sarang_luxeu
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2008
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11461