Буває сумно...

Светлана Пилюк

Може, винуватець в усьому дощ? А, може, сонце, що сіло за хмари? Так сумно буває, неначе хтось Переплутав усі кольорові фарби. Сіре небо впало в мої зеленії очі, Дерева тримають од вітру за руки, А дощ сльози ллє, наче дуже хоче, Щоб серце хтось взяв моє на поруки. І знов, як колись, рік у рік, восени, Птахи прилітають зі мною прощатись... На крилах мій сум у далекі краї Нехай віднесуть, й не дадуть повертатись. 01.10.2020

2020-10-01 16:03:47

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Вікторія Тодавчич

Дуже гарно 😍

Відповісти

2020-10-01 16:04:15

Інші вірші поета

Знову Сердце в клетке Колись... Цей світанок...

Інші поети

Лиза Ворон

@Kotya97

Ren

@Panda_4010

JENOVA JACKSON CHASE

@PercabethNewt

Схожі вірші

Всі

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

3373

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

4638