Я не знаю себе...
Светлана Пилюк
Мені часом здається, що себе я не знаю зовсім: Дивне створіння, що над долею завжди сміється. Що сумує за літом, а потім чекає на осінь, Чиє серце так палко та жадібно б'ється. Може, очі заплющу та в нього таки зазирну? Там маленька живе собі дівчинка досі, Дорослу себе в ній ніяк я не впізнаЮ, І вагаюсь весь час на важливому кожному кроці. Як би з нею домовитись жити у мирі! Адже літ у душі не додати мені все одно. Тож нехай, нам удвох веселіше в одному тілі, Як метелики з нею, на світло в житті летимо! 16.07.2020
2020-07-16 05:24:44
14
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Светлана Пилюк
@Принцесса Лягушка = львица ты тоже себя не знаешь?))))
Відповісти
2020-07-16 05:44:52
1
Светлана Пилюк
@Маркус дякую, на жаль, пишу рідко українською
Відповісти
2020-07-16 05:57:49
2
Kruhitka Dobro
Тільки в 17 зрозумів, як прекрасно бути дитиною😋
Відповісти
2020-07-16 06:23:16
1
Інші вірші поета
Не плачь Далі буде... Парфуми мого дому Сильніший за тата
Інші поети
Moi
@Moi_2000
Diamond Darkwood
@RandxmHuman
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16847
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2637