Лялька
Олексій Коваль
Мною керують, Як лялькою. Тягнуть за ці тонкі ниточки. Чутний один голос: " Не так, тварюко!!" Удар у живіт, Моє тіло аж перекотилося. Важко дихати, Що повітря стає болючим. Другий голом: "Нікчема, знов неправильно". Удар у мої крихкі ноги, Що аж кричу і харкаю від болю. І почнуть мене ламати, Залишаючи мою кров У їхній чоботах. Все тіло гримить від потужних ударів, Наче ковалі, Які запекло працюють. Весь в крові, Сльози перемішують разом з кров'ю. Харкаю вже кров'ю. Вб'ють мене безпощадно, Та викинуть у смітник. Я знищена, пошматована особистість, А вони підуть шукати іншу, Ще наївнішу, дурнувату і покірнішу ляльку.
2024-08-29 06:36:45
2
0
Інші вірші поета
Моя рожа Сніг падає Потрібно встигнути жити Жажда крові
Інші поети
Oluwatosin Thomas
@Fearless_Lines
Emily
@Amaliya_
Doesnt Matter
@Doesntmatter
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12517
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2904