Оточили
Кирило Сорока
Нас оточили, обійшли навкруги Поруч добрі люди Ходять, Не помічаючи з/мін Входять, Хто у бліндаж, хто в магазин Поять, Скільки кави не пий Вірять, Бо тримаємо стрій Чуєш, ким не був би, мерщій Палять, Лягай на живіт Бачать, Ховай об'єктив Кажуть, Почуй рядових Кличуть, Піди на обід Стріляють, Знімай Гатять, Знімай Евакуюють, Знімай Відбивають, Знімай Хай про них буде знати не тільки сім'я 08.09.2021
2023-12-11 08:40:13
1
0
Інші вірші поета
Депресія/Депривація Чом би ні? Громадяни Пиши
Інші поети
Ruslana
@rock_ksolana
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
2600
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11395