Блог
Всі
Доброї ночі, вечора, дня або ранку, шановні підписники
Особисте
Ця сторінка присвячена моїм спробам комунікації з зовнішнім світом за допомогою підсвідомих, або не зовсім, абстракцій які можна описати українською мовою. Звісно, ці намагання будуть приймати різні форми, як віршові, так і прозаїчні, але в рамках кожної з них мати своєрідну неоднорідність у часі. Це зумовлено поступовим розвитком моїх авторських навичок та відходом від Приймаченківського підходу до створення творів.
Щодо того, що я можу вам запропонувати як читачеві. Одразу кажу, що не маю хисту до мальовничих описів подій, або зайвої романтизації, бо маю технічну освіту. Проте, можу продемонструвати процес вічного блукання поміж поглядами на різні ситуації та логічними ребусами які виникають під час їх опису. Іноді, можуть виникати достатньо узагальнені образи, що мають два і більше трактувань. У таких випадках я не несу відповідальності за читацький СПГС, а просто стою осторонь і тихо хіхікаю.
Нехай цей пост буде початком нашого знайомства і плідної співпраці.
Усім щасти. Щоб не сохли чорнила та не рвалися друкарські стрічки.
Книги
Всі
Вірші
Всі
Жовч
Справжній автор пускає лєнту раз на місяць на підлогу закладу
Лягає поряд і вилизує паркет у пошуках діамантів
До нього обов'язково доєднується Муза і допомагає тапком
Читач, як той п'яний сусід знизу, під стелею тамує спрагу каплею
Я дивлюсь на це все і хочу до них приєднатись, та ром не розливають
Варто зазначити, у космосі стерильно, але доволі жарко
Кращий день був учора, доки не почалось завтра
Редактор б'є по макітрі молотком і звертається до автора
Тепер вони разом облизують паркет у пошуках смарагдів
Читач напився, а отже йде ставити відро на ніч
Якщо стріха і не протече, то буде куди відійти у справах
Художник-карикатурист малює на серветці зашморг
Ілюстратор копіює попереднього блювотиння патерн
Воно неповторне, як фекалії у кота або ніс у собаки
Мені сумно, я дивлюсь осторонь на цей спектакль
Десь у кутку помирає молодий, віджилий своє аматор
Поряд стоїть стопка книг — його чи її друкований наклад
За стійкою директор книгарні пійло всім розливає
Прибиральниця сама напилась у своєму пентхаусі
Маркетолог навколо нашої пари, немов підірваний, скаче
Дизайнер з кольта стріляє по його ногах на вдачу
Ми кудись летимо на пропановому дирижаблі
Хто дасть першу іскру, підірве нас усіх
і ми нарешті спочинемо
у вічному космосі серед зір, десь між хромосферою та ліпниною
Кожен крок без зусилля нічого не вартий
Я повільно крокую до стійки роботу питати у бармена
Маркетолог чіпляє за руку, пропонує з ним мавпувати
Але після мого маневру летить вздовж підлоги далі
Карикатуристу смішно, він дістає блокнотик і пише:
"Догрався наш маркетолог, ото його й розкрутили"
Іншим у закладі байдуже, у них робоча зміна
Дизайнер облизує палець і соває у ствол — саморобні чорнила
Аматор кричить або шипить, або користується телепатією
Каже: "Не пий, що б цей покидьок не пропонував тобі"
Кидає книгу свою, відкриту на главі з прокляттями
Але немає діла мені до думки інтелектуала з вадами
Її забирає бармен і жбурляє до ілюстратора
Той був зайнятий, книга пролетіла повз і випала з вікна
— Чого, мій друже, бажаєш? Віскі, джин, за місяць зарплату?
— Я бажаю випити рому і познайомитись з автором
— Рому в нас нема. Тримай коньяк і друге моє питання:
Хочеш до них приєднатися чи почекаєш разом з аматором?
— Ні, я звідсіля подивлюсь за роботою майстра"
— Як знаєш, блювотиння — не ставок, пересохне — годі шукати
Відповідає директор і наливає коньяк у чарку
Ми кудись летимо на пропановому дирижаблі
Хто дасть першу іскру, підірве нас усіх
і ми нарешті спочинемо
у вічному космосі серед зір, десь між хромосферою та ліпниною
Кожна наступна хвилина все менше лишає
на паркеті простору для коштовних каменів
Хоробрість, риса мені не притаманна, давить на підшлункову залозу
Я вдивляюся у блювотиння і щось яскраве бачу
Автор мене ігнорує, вони у трансі з редактором
Дизайнер виводить послання пальцем на аркуші
Маркетолог заснув за столиком, карикатурист також
Аматор щось булькає, але мені байдуже
— Скільки його чекати? — питаю у бармена.
— Скільки треба, поки перлину не відшукають.
Набридло мені чекати, випив чарку коньяку залпом
І пішов ближче до взірця сучасного авангарду
Мені стало зле, не одразу і не від запаху
Аматор почав бити рукою об стіл і гарчати
Стопка книжок звивалася в ритм і мене хитало
Обійшов двічі автора і редактора, зупинився навпроти
На третє коло не пішов, бо пустив лєнту поряд
Вони підняли носи, здичавіли, але я продовжив
На підлозі опинився обід і сніданок з компотом
Діамантів не було, смарагдів не було, перлин не було
Були лише мамин борщ, млинці та журавлина з компоту
Муза мовчки одягнула тапок і пішла до стійки за шотами
Ми кудись летимо на пропановому дирижаблі
Хто дасть першу іскру, підірве нас усіх
і ми нарешті спочинемо
у вічному космосі серед зір, десь між хромосферою та ліпниною
Я випльовую жовч, вона проїдає блювоту, паркет і стелю
Стікає у відро і вибухає несподівано для мене
Читач помирає від множинних уламків у спині
Кров манить акулу, вовків та піраній
Редактор мовчки ковтає язика і захлинається власною слиною
Автор бере молоток і забиває директора за стійкою
Муза п'є перший шот і занюхує мізки покійника
Карикатурист в'яже з серветки вузол і в нього застрибує
Маркетолог стрибає у дірку, ілюстратор за ним слідує
Аматор помирає від горя, завалений власними книгами
Прибиральниці байдуже, вона потім усе вимиє
Дизайнер приставляє до скроні інкрустований пістолет і притискає гачок до основи
Нарешті його послання на аркуші стало повним
Стоїмо автор та я, а також Муза, акула, вовки й піраньї
На двох у нас молоток та у кольті постріл останній
Бачить Муза: я не буду боротись, і вбиває автора.
Відтоді один стою з молотком, чистий, посеред кривавої бані
Ми кудись летимо на пропановому дирижаблі
Хто дасть першу іскру, підірве нас усіх
і ми нарешті спочинемо
у вічному космосі серед зір, десь між хромосферою та ліпниною
Акула, вовки й піраньї з Музою знайомі давні
По черзі випивають шоти та з'їдають автора мозок
Обіймаються, жаліються, що їх ніхто не запрошує
Муза б і рада їх здихатись, але вони ті ще сволоти
Щось собі шепочуть під носа і не витримують погляду
Критики розходяться по бару і всіх поглинають повністю
Один я стою з молотком, від страху закляклий
У цій темі новачок, що буде далі не знаю
Висмоктують усю кров акула, вовки та піраньї
Дивляться і на мене, але відчувають, що вже попахує
Переглядаються, сміються і в дірку по черзі падають
Муза підійде і ласкаво скаже: — Вперше, любчику?
— Вперше — відповім я і впаду на коліна заплаканий
— Ти бачив, що відбувається, обери своє місце зважено"
Я хотів було провалитись у дірку, до читача ближче
Але Муза схопила за комір і повернула до барної стійки
За годину прийде прибиральниця, залатати паркет і стелю
Я буду сидіти з Музою, споглядати у пляшці вічність
Поки сам не стану автором і мене не з'їдять критики.
Ми кудись летимо на пропановому дирижаблі
Хто дасть першу іскру, підірве нас усіх
і ми нарешті спочинемо
у вічному космосі серед зір, десь між хромосферою та ліпниною
0
0
76
Громадяни
Я зливаю кров у відро
І втрачаю свідомість
Ніж залишаю в землі
Це моя нерухомість
Хтось бовкнув про вісь
Я впав на точку опори
З мене стирчить
Арматури совість
Мені весело
Бачу мультики
Рухатися не рухаюсь
Рухати рух набридло
Трава зелена
Земля огидна
Вимощу посеред янгола
Захлинуся росою з квітами
Плювати у стелю важко
Коли стеля твоя блакитна
Хмари пам'ятають усе
Захаркають у відповідь
Завалися вже небосхил
Тягнеш свою мерзенну повість
Я тебе не любив
А ти мені тягнеш ролі
Хто я такий
Щоб грати у власній п'єсі
А ви хто такі
Що рівняєте мене до себе
Я
Не беру участі
Я
Ні пропоную, ні стверджую
Я
Тінню минаю буденність
Я
Стою осторонь
Я
к поет — мертвий
0
0
66
Побратими і Посестри
Ми йшли на штурм, ми знали що робити
Ми вчилися не місяць і не два
Ми тренувалися за ліпшої хвилини
Ми всі зростали разом як сім'я
Ми йшли разом, у лінію, по черзі
Ми готувалися зустріти бій
Навколо були побратими і посестри
Над нами Бог, за нами матері
Цей бій, ці муки, це випробування
Ми з честю прийняли його
Наш командир разом із нами
По ліз у пекло під багно
Ми зосередженні, ми мужні, ми сміливі
Один за одним б'ємо ворогів
Хто у полоні — має щастя жити
Хто ні — загине в боротьбі
Ми разом йшли, ми разом гризли бруствер
Один за одним жерли бліндажі
Свистіли кулі, кулемети глухли
Навколо нас літали FPV-і
Ми двійками траншеї штурмували
Ховалися від танків і від мін
Ми виживали після артударів
Ми разом зачищали всі кути
Поставили завдання перед нами
Щоб вибили ми звідти москалів
Хто міг тікав, хто ні – здавались
Та врешті решт закінчились вони
Ми захопилися, сп'яніли від утоми
Полізли командира поперед
Як не уб'ємо всіх хто хоче нас скорити
То хоч уб'ємо тих, до кого дотягнем!
Ми сунули вперед поперед батька
Поперед сина, духа і чорта
Чекала взвод невтішна доля
Нас обійшли резерви ворога
Ми відступили, нас не оточили
Ми з боєм проривались до своїх
Тоді-то ми війну й зустріли
Трьохсотим став наш перший побратим
Ми всіх тягли, ми всім допомагали
Нас цьому вчили і не тиждень і не два
Та хто навчить тягти посестру мертву
Якій хвилину тому магазини споряджав
Ми вийшли всі, хто на ногах, хто під брезентом
Ми вбили всіх, хто попадав нам під приціл
Ще б трохи нам і розгромили б цю пиздоту!
Та чи вгамує це від втрат нестерпний біль?
"Січ" мав доньку, "Зоря" не мала дому
"Декан" жив за кордоном до війни
"Магура" планувала вийти за "Харона"
"Харона" батько у полоні рік сидить
"Кіно" знімав наш побут за нагоди
А медик "Дред" байки свої травив
"Гастрит" варив меню народів світу
"Максим" загальну звітність взводу вів
Ми поховали їх, на цвинтарі за містом
Ми бачили навколо поле прапорів
Його кінця і краю нам не видно
Накрило їх жовто-блакитними хвильми
Зустрінь же земле України
Полеглих дочок і синів
Вшануй їх право помирати
За волю сестер і братів
І ось вони, лежать всі разом, як і йшли
Загиблі побратими і посестри
Ми пам'ятаємо ваш дужий героїзм
Ми помстимося як не приєднаємся самі!
1
0
107
