Апатія
Кирило Сорока
Добре Подивимося зі сторони Сторони бувають різні Різними буваємо і ми Сіра мораль заливає кров'ю захід Горизонту вологих мрій Не закривайте вікно можливостей Протяг винесе з хати Червоний шифер навесні Я думав про те, як думати і загнав себе до пастки сенсової навантаженості діалогів на самоті Самообман рятує від ілюзії реальності Ром переслідує печінку І травмує мене уві сні Самооборону вигадали капіталісти Щоб не виплачувати страховку померлому від ближнього свого руки Як же набридли ці нав'язливі думки Ти маєш обов'язок бути щасливим Ти маєш робити все, що у твоїх силах, щоб зробити себе щасливим Ти маєш, ти маєш, ти маєш намагатися не закінчити як усі Невже так тяжко спинитися Відчути холодне повітря Біль у грудній клітці Закладений ніс Абстрагуватись від соціуму Залягти на дно квартири Насолодитись гарячкою І згоріти уві сні? Птах помирає від холоду у польоті і падає під кригу Долітався В останню мить перед очима промайне відлуння теплого черева, що було на його яйці
2024-11-06 12:58:46
0
0
Інші вірші поета
Мовозбур Нерозділене кохання Щось чекає тебе Божий сором
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1720
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1237