Апатія

Кирило Сорока

Добре Подивимося зі сторони Сторони бувають різні Різними буваємо і ми Сіра мораль заливає кров'ю захід Горизонту вологих мрій Не закривайте вікно можливостей Протяг винесе з хати Червоний шифер навесні Я думав про те, як думати і загнав себе до пастки сенсової навантаженості діалогів на самоті Самообман рятує від ілюзії реальності Ром переслідує печінку І травмує мене уві сні Самооборону вигадали капіталісти Щоб не виплачувати страховку померлому від ближнього свого руки Як же набридли ці нав'язливі думки Ти маєш обов'язок бути щасливим Ти маєш робити все, що у твоїх силах, щоб зробити себе щасливим Ти маєш, ти маєш, ти маєш намагатися не закінчити як усі Невже так тяжко спинитися Відчути холодне повітря Біль у грудній клітці Закладений ніс Абстрагуватись від соціуму Залягти на дно квартири Насолодитись гарячкою І згоріти уві сні? Птах помирає від холоду у польоті і падає під кригу Долітався В останню мить перед очима промайне відлуння теплого черева, що було на його яйці

2024-11-06 12:58:46

Інші вірші поета

Мовозбур Ударом чаші провалитися до безодні Чом би ні? Нерозділене кохання

Інші поети

Kudirat suleiman

@Kudeerat

Рада

@Rada_

Берніс Кірк

@Berni

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

15243

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

2656