Апатія

Кирило Сорока

Добре Подивимося зі сторони Сторони бувають різні Різними буваємо і ми Сіра мораль заливає кров'ю захід Горизонту вологих мрій Не закривайте вікно можливостей Протяг винесе з хати Червоний шифер навесні Я думав про те, як думати і загнав себе до пастки сенсової навантаженості діалогів на самоті Самообман рятує від ілюзії реальності Ром переслідує печінку І травмує мене уві сні Самооборону вигадали капіталісти Щоб не виплачувати страховку померлому від ближнього свого руки Як же набридли ці нав'язливі думки Ти маєш обов'язок бути щасливим Ти маєш робити все, що у твоїх силах, щоб зробити себе щасливим Ти маєш, ти маєш, ти маєш намагатися не закінчити як усі Невже так тяжко спинитися Відчути холодне повітря Біль у грудній клітці Закладений ніс Абстрагуватись від соціуму Залягти на дно квартири Насолодитись гарячкою І згоріти уві сні? Птах помирає від холоду у польоті і падає під кригу Долітався В останню мить перед очима промайне відлуння теплого черева, що було на його яйці

2024-11-06 12:58:46

0

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1775

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1994