Мовозбур
Знав би я, що цегла впаде Не рисачив би між вагонами А так розпластавсь рельсі поперек Лежу, круки над пероном Не загинув ще я, мені додому лишилося трохи Два квартали бігом, три пройти, два двори Три під'їзди, двері на вході Тільки потім впаду, і тоді пропаду Прокричу на дивані всі охи Підійміть-но мене, підіпріть-но мене Спертись дайте на ноги Я верхи зрозумів Не цураюсь низів Десь між ними стою, мені добре 10.11.2021
2023-12-08 03:39:01
0
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2694
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2717