Чи світ без тебе існував?

Людмила Скрипко

Забери собі моє життя, А мені навік своє лиши. Повернувшись серцем з забуття, Позбираю відголос душі. І відчую врешті світу смак - Ти відкрив його для мене вже. І не пригадать мені ніяк: Я була самотня? Та невже? Я забула, що було колись, Чи без тебе світ цей існував? І чи вабила мене безкрайня вись, Коли ти зі мною не літав.

2021-11-08 13:49:37

Інші вірші поета

Бабусині крила. Дякуєм, що світив Терези Живи сьогодні

Інші поети

Rúben Magalhães

@RuMagalhaes

Де Лайт

@fosfadok

UNICORN

@oshold

Схожі вірші

Всі

Шукати святе в почуттях

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

Я пам'ятаю. Вибач, я все пам'ятаю. Чому цей біль ніяк не зникає? Час його береже. Мене він, ламає Й душа в нім палає. Пробач за все. Чого ж зберігаю? Усе це лякає. Себе забуваю і душу вбиваю, Та біль все живе. Серце згорає, Розум втрачаю, думки покидають. Ненавиджу це, понад усе. Тебе забуваю. Звички зникають. Віри тепер немає. Кохання вбиває. І допомоги вже не чекаю. Завжди щось втрачаю. Хтось уже добиває, не знаючи це. Можливо, шукала в цім світі святе, Та я не знала, що воно в мені є.

4392

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1432