Пам'яті найрідніших

Людмила Скрипко

Буває така хвилина - Мов хвилями почуття. На них у дитинство полину, Хоч трохи побуду дитям. Згадаю по шию замети І бабу гладку снігову, Пісень новорічних куплети, Прогулянку лісову, Коли в заметіль з татом й дідом Разом по ялинку ми йшли... І серце наповниться світлом, Згадавши дитинства роки. Все просто було і спокійно, Чудовий початок життя. Зі спогадів дивиться мирно На мене щасливе дитя, Що вміло всім серцем радіти Кожному новому дню. Проживши трохи на світі, Я й досі життя люблю. На крилах роки летіли І час непомітно збіг. Де ті, що мене любили? Прийду на знайомий поріг, А там уже все інакше, Там нове кипить життя. Така вона доля наша - Пізнання і забуття, Нові відкриття і втрати, Час вдома й далекий путь. Важливо життя пізнати, Не втративши власну суть. Не слухати пересуди, Плітки не нести у світ. Бувають всілякі люди, Всі різний лишають слід. Життя того досвіду варте, Тому геть нічого не жаль, Крім рідних, що наче птахи Злетіли за небокрай. Буває на серці - брила, Здається, вже на краю. Рятують мене їх крила І тихе прощальне "люблю".

2022-12-18 22:41:36

4

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Domina Mortem

Дуже чуттєвий вірш, браво

Відповісти

2022-12-19 15:03:06

1

Людмила Скрипко

@Domina Mortem дякую🙏

Відповісти

2022-12-19 15:09:20

1

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

4387

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2237