Біля річки
Ластівка
Біля річки вечоріло, там тополю похилило, над сріблястою водою в світлі місяця нічного. Серед річки камінь був, там русалонька сиділа, співами людей манила. Може це є воєвода? Потопилася на лихо. Шкода було, от біда. Нещасливе ма життя. Біля річки, у тополі парубок сидів на полі. Грав на кобзі в тихий вечір, наспівував пісню. Біля річки, у тополі соловей дрімав. Защебече завтра знову пісеньку свою. Небо чисте, хмар нема, на тім небі лиш зоря. Як згадаю я її, шкода стане на душі. Погубили моє щастя, утопили мою милу, лиш русалонька одна воєводу нагада.
2022-10-03 11:09:57
5
0
Інші вірші поета
Вірш 1. Цей маленький вільний світ Just my eternity ... Сльози
Інші поети
Ethanio Oberon
@ethanio_oberon
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
4020
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12967