...
А в тебе настрій, як Маріуполь,
такий міцний, неначе сталь.
Ти як граніт, стоїш у бурі,
ти бачиш той суцільний жаль.
Я пам'ятаю ті записки, і голос твій десь в глибині.
Я пам'ятаю твої очі,
наскільки добрі ті були.
Я пам'ятаю твої рани, твої слова, підвали ті,
в яких сиділа ти самотньо, під час тривоги і війни.
І кожен день, неначе вперше, писала кілька слів мені
про те, як любиш, як ти бачиш, і як нам добре не самим.
Без тебе в мене в серці пусто,
тепер самотня знову я.
Якби лиш смерть тебе не взяла...
була б щаслива знову я..
І хай самотній Маріуполь покриє знову білий дим,
з отрутою, що зайшла в очі від окупантів без душі,
я пам'ятаю так і досі усі твої добрі слова,
я не хотіла так прощатись!
Твоя душа.. десь повз пройшла?
Я відчуваю, що ти поруч,
ти коло мене, — вірю я!
Наскільки слів цих бракувало, тож знай,
що тебе люблю я.
2022-10-19 18:08:05
11
2