Мамина рука дрібно тремтіла, коли вона прийняла виклик і піднесла слухавку до вуха, але голос залишився напрочуд спокійним:

- Я слухаю.

Лад та Меф сиділи досить спокійно, проте у постаті демона вгадувалось приховане напруження. Схоже, він не мав особливо теплих почуттів до офіційного тестя.

- Чи не краще це обговорити при особистій зустрічі? – процідила мама в слухавку.

Це ж що він там їй пропонує такого обговорити, що вона так ричить?

- Добре, до зв’язку. – вона поклала слухавку.

- Чого він хоче? – поцікавилась обережно.

- Йому конче необхідно з тобою побачитись, - вона підвела на мене погляд.

- І я впевнена, що це далеко не прояв раптової батьківської любові. Завтра ми зустрінемось і обговоримо деталі вашої зустрічі, як би парадоксально це не звучало.

- Саму її не можна відпускати, - подав голос Лад.

- Дякую, Кепе, без тебе до цього б не додумались. – огризнулась мама.

Дракон хотів щось відповісти, але передумав. А що ж ти хотів, від осинки не родяться апельсинки!

- Я сподіваюсь, що ви будете тримати нас в курсі цих переговорів. – Меф зосереджено виводив кола на підлокітнику дивану.

- А з якого це переляку я маю звітувати якійсь недобитій демонічній шавці? – мамині очі небезпечно звузились. В цей момент, я зрозуміла, як добре, що народу стало менше. Навіть Філ з Кузьмичем кудись завбачливо звалили.

Мефістофель смикнувся, і підвів проникливий погляд на опонентку.

- З того, що ми працюємо на одну ціль. Ми всі хочемо звільнити Дарку від переслідування Темною канцелярією і захистити її інереси.

- О, то ти про захист її інтересів думав, пов’язуючи з собою вузами нерозривного шлюбу в сімнадцять років? – в маминому голосі побільшало металу. – А я думала про те, як вбити кількох зайців одним махом: отримати в союзників двох відьом і безлімітно використовувати одну з них у якості вічного двигуна.

Впродовж усієї перепалки Лада якась сила повільно, але впевнено втискала в спинку дивану. Карі очі свердлили мене в пошуках політичного пристанища. Країна-патрон сигналів у відповідь не давала.

Подальшу словесну баталію я пропустила, йдучи у глиб свої власних роздумів. Клубочок виходив нехилий, але що з ним робити – це питання було суто риторичне. З одного боку демони – їх буржуйка має фуричити, а для цього їм потрібна я. Невтішно. З іншого боку – раптова поява блудного татка, яка (ставлю на кін свою буйну ясну голівоньку) напряму пов’язана з двигуном демонів. І найменша наразі проблема – законний чоловік, який за людськими законами незаконний, але від нього уже нікуди не дінешся. Не так я собі уявляла переддень випуску зі школи, чесно. 

- До ЗНО залишається трохи більш як два місяці. Мене ж розірве!
- Крихітко, - повела бровою мама. - Повір, після того, як все це завершиться, ЗНО здасться тобі легкою вакацією в теплі краї, чесне піонерське.

- І які прогнози? - схрестивши руки на грудях, я приготувалась до найгіршого. 

- Прогноз такі - татко твій тобі точно нічого гарного не запропонує, але як мінімум ти маєш його вислухати, - мама стримано всміхнулась. - Дозволяю розказати йому все, що ти про нього думаєш.

- О, а це гарна плюшка! Мені аж полегшало!

- Доню... - вона стала обабіч мене і легенько обійняла за плечі. - Нам треба з цим впоратись. 

Ага, тільки походу впоруватись з цим доедеться переважно мені.