сповідь про коханок

кепрісія

не ображайся, мене так навчили. не ображайся, чи заберись геть, я не засвідчу своєї поразки: бо як тоді ти мене зможеш любити? ти не кохала мене навіть ідеальною, а вони мене — навіть ще свіжою, ще до задушливих білих пелюсток — їхніх замазаних горем долонь, їхніх губ, що стикались поразкою: я програла зі свого початку. тож забирайся геть, дай мені право народитись новітнім обличчям. я поверну собі власну беззахисність, власну мрію для когось розтріскатись, не ображайся, мене так навчили: як кохаєш — все одно, що ненавидиш, і тебе я по праву ненавиджу, моя непрохана, збочена істина. усі коханці — закінчені грішники, усе кохання — все одно, що насилля, саме тому я так мрію піти, саме тому за твоїми наказами, і жодним чином не твоїми руками, все так і не вміючи плавати. я ж вбила кожну із власних коханок, бо я хотіла хоча б одну ранити, я збираю рідкісні реакції, я складаю докупи обличчя: так я вивчилась розмовляти, вони ж все пробачають за творчість, скажи чесно, мене можна пробачити? чи я творча, чи просто нестямна? якою ти мене бачиш? це лише риторичне питання, бо жодна з моїх коханок не зрозуміла, про що моя творчість. тож забирайся, будь ласка, геть: зроби для мене хоч що-небудь правильне: я все ще міряю власне кохання, як своє право для когось боятися, і, повір, все, чого я боюся, я гіркотою крізь зуби ненавиджу, і тебе я по праву ненавиджу, моя опіка над власною карою. як мене вперше покохають по-справжньому, я піду, я піду, я піду.

2024-02-18 18:25:50

2

0

Схожі вірші

Всі

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

1957

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1126