Чай і кава

Ференіка Грушецька

Він пив каву, вона чай. -Що це за річ? -Ні, не читай! Мої вірші: моя забава, Не будуть гроші, не буде слава. Я захотіла, я написала, Не треба грошей, бо не благала. У цих віршах моя душа, Відомою я стать не хочу, Ніхто не дасть ані гроша За душу молоду, дівочу. Хіба багато зараз є Тих, хто цю поезію читає? Благаю вас, дурних стає, Вони, не той хто поважає. Зараз тихо, а за край Лиш чути, як той дощ шумить, Він пив каву, вона чай, В кафе ніхто не гомонить.

2018-03-16 06:53:23

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Ангелина Коломиец

Гарні слова, та рифма збита... Не завжди легко лягає на сприйняття тексту. Але зміст зрозумілий, а це саме важливе

Відповісти

2018-03-16 07:56:23

Подобається

Ференіка Грушецька

@Ангелина Коломиец дякую за критику, цей вірш був на скору руку😄

Відповісти

2018-03-16 08:01:57

Подобається

Ангелина Коломиец

@Ференіка Грушецька розумію)

Відповісти

2018-03-16 08:16:56

Подобається

Інші вірші поета

Люблю Хибні романси Тіло без душі Омана

Інші поети

misshapen_mirror

@misshapen_mirror

Ally San

@allysan1210

Khrystyna Liana Li

@khrystyna_liana_li

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

2011

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

2258