Рассвет

Еліна Сірик

Рассвет, почему идешь ты на окна соседей, Если они не встречают тебя никогда? Некому любоваться, ведь выросли дети, А я останусь ребенком в душе навсегда! Не беда, когда-то я встречусь с тобой у моря, Там, в тишине, наслаждаясь величием твоим. И тогда я не высплюсь совсем, но оно того стоит, Ведь останешься ты насовсем у меня внутри. (Рік написання: близько 2017-2018) (Фото: Бердянськ, 2016 р.)

2019-07-07 12:24:41

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

НастьЯ Ги

Божественно ;-;

Відповісти

2019-07-07 12:30:33

Еліна Сірик

@НастьЯ Ги благодарю *´ㅅ`)

Відповісти

2019-07-07 12:31:32

Подобається

Інші вірші поета

Люба Отвір між ребер Колір очей Чай із льодом

Інші поети

breeze_

@breeze_

TEJA

@TEJA

Shimmer Shim

@Shimmer

Схожі вірші

Всі

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

1682

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1872