Невыпитый вовремя чай...
Еліна Сірик
Планета большая, людей очень много, Тысячи "потом как-нибудь", "не смогу". Как же можно назвать себя одиноким? — Просто все заняты. И я, кстати, спешу! — Похоже ты что-то забыл, подожди. Карьера, друзья, я понимаю... — Ключи? Телефон? Документы? Скажи! — Ты забыл вчера позвонить маме... Мелочь, не правда ли? Да, этот чай, Что заварила с любовью она для детей. Постой, брось все дела и езжай, Может, он - последнее, что мог разделить ты с ней. Возможно... А вдруг, этот чай последний? А ведь не секрет, так реально бывает. Запомни, мой дорогой собеседник, Это жизнь, и рифмы она не подбирает. (Близько 2017-2018)
2019-07-09 11:15:22
9
0
Інші вірші поета
Поклонник прохлады Психлікарня ... ...
Інші поети
Рада
@Rada_
NOVATOR
@petruha1307
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13066
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13518