...
Еліна Сірик
Тільце моє невисоке, Чом ти таке тяжке, Коли погляд зеленоокий Так тягне у небо п'янке? Як вітерець у волоссі До життя мене повертає, І до болю пробира осінь, Коли птахи відлітають. «Візьміть, ластівки, із собою!- Каже до них мій відчай,- Не буде мені тут покою! Хіба що поникле обличчя». Та вони високо, не чують - Тож голосити даремно, Давно я очами кричу їм, Дивлячись слізно у небо.
2021-02-03 13:24:58
3
0
Інші вірші поета
... Крила ... Солнце
Інші поети
Любов Гаврищук
@lyubov_gavrishchuk
Sara
@b_sara
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
21
1545
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1349