Поклонник прохлады
Числа сближаются с мартом, но он мне не нужен, Снегопад за окном - вот, что греет наивную душу. И как бы не хотелось поближе к камину усесться, Но холод желаннее для моего горячего сердца. Я прохлады поклонник, пусть тепло волн также люблю, И летним краскам не мешало бы поучиться серому февралю. Но как бы не скучала по прогулкам босым, бирюзовому морю, Предпочитаю, идя по зимнему городу слушать Виктора Цоя. Дорогая Зима, как бы ни было грустно - нам прощаться пора. Концерт твой окончен, и есть чем гордиться, однако смогла: Собрала полный зал из моментов, искренних тёплых объятий. Аплодисменты мои звучат для тебя, спасибо, приятель. — Зима, скажи, а есть ли места на ближайший концерт для меня? —Прости, хоть и главная роль моя, но мне никак знать нельзя, Билетами в кассе правит Судьба, - сказала она и обрушилась тишина. И я задал вопрос в никуда: не ты ли сейчас ушла, последняя моя зима?
2019-07-13 19:45:48
10
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Джон Сміт
Класс
Відповісти
2020-03-28 16:42:36
1
Еліна Сірик
@Джон Сміт спасибо)
Відповісти
2020-04-27 18:25:00
Подобається
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2696
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3171