Нічний потяг.
ЭлеоНора
Мій потяг прибуде сьогодні вночі. Квиток в один бік. І, гамуючи втому, Читаю тебе. Хоч кричи не кричи, Поїду до свого єдиного дому. Твій потяг прибуде годиною далі. Квиток в один бік. І, гальмуючи сльози, Я буду благати троянди зі сталі Для тебе цвісти ароматами прози. Тік так. Ще хвилина і білий вагон. Ще крок, я піду. І, лишаючи тіні, Нам Богом судилось забути закон Й останньої ночі допити мартіні. Твій потяг. Останній вагон. У кутку Лиш мій плач на пероні, який не втопити. Мені віддаєш для удару щоку. Хоч я й обіцяла... не кину курити. ● ○ ● 30.10.17 01:46 ЕлеоНора
2018-04-24 15:11:03
6
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
ЭлеоНора
@ K L I F S дякую😊
Відповісти
2018-04-24 22:22:01
Подобається
Marina Parthenovith
Чуттєвий дуже вірш)
Відповісти
2018-04-24 22:28:27
1
ЭлеоНора
@Marina Parthenovith щаслива, що змогла передати такі емоції🙂
Відповісти
2018-04-24 22:55:31
Подобається
Інші вірші поета
Крапка А якщо я... Від тебе до мене - вічність Сімнадцять.
Інші поети
Plzdrinkmypapaaa
@Plzdrinkmypapaaa
Princess Girl
@Princess_life
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1599
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1789