Від тебе до мене - вічність
Порожні вагони метро колихають тишу. Ні сліду на згадку про тебе у серці не лишу. Вдихаю лавандовий запах твоїх думок. Від мене до тебе - вічність. І ще один крок. Місто безжально руйнує крихку свідомість. Людей розділяють думки і палка самотність. А нас - твої очі та сотні незказаних слів. Мені б ще хвилину... і ти би усе зрозумів. Малюючи власні рамки, спільні закони, Без відома всесвіту - тихо страждають мільйони. Заручник тримає броньовані двері за ґрати. Мені би навчитись тебе без вагань відпускати. Я все послідовно, в порядку зростань, забуваю. Тебе вже немає, тож більшого я не втрачаю. Вдихаю лавандовий запах твоїх думок. Від мене до тебе - вічність. І ще один крок. ● ○ ● ЕлеоНора 02:04 22.02.2019
2019-02-27 21:38:07
11
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Серафім
Просто супер, дуже заворожує. Ніби-то ці слова я проникли до серця! Браво👏👍👏
Відповісти
2019-04-23 17:15:35
Подобається
Схожі вірші
Всі
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
4881
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2901