Морфей
Антон Шаталов
Мені останнім часом сняться сни, Прозоріших ніколи не було. Немов живий, і думаю тоді, Коли Морфей позвав мене на дно. В глибини підсвідомості моєї, Де щось забулося, а щось як на папері. Де радість переплетена із сумом, А страх чіткий й дивитись на то мука. Де тепло, ніжно, хочеться лишитись, І наново прожити той момент. Мені однаково, що має ще наснитись, Я в дійсності залишуся, Морфей.
2022-10-22 11:50:09
9
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Сандра Мей
атмосфера й естетика твору просто чудові, мені це дуже подобається!
Відповісти
2022-10-24 14:41:59
1
Антон Шаталов
@Сандра Мей найщиріше дякую♥️
Відповісти
2022-10-24 16:21:06
1
Антон Шаталов
щиро дякую♥️
Відповісти
2022-10-24 21:08:03
Подобається
Інші вірші поета
Маніяк Мертвий кущ Скалічений Сталь
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4059
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5692