Клич
Антон Шаталов
Дайте клич і ми підем, Щоб звернути гори. Надвисокі, наднизькі, Жовто-гарбузові Хай нам сурми заревуть, Срібно-металеві. У похід най кличуть, в путь, Зорі кришталеві. (Все що проти постоїть, Упаде без сили. Ми в потузі славних днів, Міцність наростили.) У журбі чи у біді, Душу вбивши мертву, Наче криця ми підем, Жертвою на жертву. І нехай кричать тривоги, вічно чорнороті. Дайте клич, і ми підем, Щоб звернути гори.
2023-02-04 20:13:29
5
0
Інші вірші поета
Відчай Казка про літачок Ігрища Пташка
Інші поети
Jenn
@Jenna_Jeanne
oo_WoW_oo
@oo_WoW_oo
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5217
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12389