Любий щоденнику...
Щоденник меланхоліка
Так набридло жити сірими днями, Сподіваючись, що завтра буде набагато краще. Вулиці пусті, як наші душі та серця, Невже таки нема для нас кращого життя? Ігноримо реальність, відгороджуємо час, Для того щоб забути про втрачений шанс. Здається ми змогли б прожити краще це життя, Якби навчились бачити де правда й де брехня. Так набридло кудись бігти, набридло поспішати Назустріч хеппі енду, що ніколи не настане. Ставши раз на ці граблі власних сподівань, Ми наступимо на них іще раз щоб не помічати, Що за нашими словами заховалась бездіяльність І очікуванням ніколи не змінити цю реальність. Вириваєм сторінки з усім, що хочемо сховати, Скажіть, чого ж іще від завтра нам чекати?
2021-03-01 11:19:50
2
0
Інші вірші поета
Колискова Dies Irae Я кличу смерть... Все, що нас вбиває
Інші поети
Murasaki_Oko
@Murasaki_Oko
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4399
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5611