N

Віталій Босий

ця доба безумовно позбавлена голосу як суд над злочинцем, що не вміє й читати чи турист, що блука в глибину мегаполісу так нестерпно й тривожно щось відшукати задавати питання спалахом в темряву наче все у житті береже свою відповідь що сьогодні співає тобі твоє стерео як лякає примарами юна допитливість пам'ятаю зустрів на шляху невідомого чи то я доторкнувся до себе у дзеркалі й не помітив на пальцях залишків холоду відображення тішилось з щирою легкістю і мовчало в строкатих променях вивісок як трамвай, що чекає останнього пасажира чи останнє слово перед тим, як назавжди зникнеш мертвим хватом промені стиснуть шию позбавляючи будь-яких компромісів й пом'якшень потім сірий дим в куті твоєї кімнати розповзеться над підлогою першою хвилею наче все могло скластись якось інакше ця доба безумовно позбавлена голосу розбиває тебе в найменші дріб'язки у яких догорають залишки простору де сіріють строкаті промені вивісок

2023-10-13 18:46:33

0

Схожі вірші

Всі

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

55

10

3371

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1985