Безіменний №97

Віталій Босий

Ні світ ні зоря, Як ще думи світають Скажи мені, друже: Я йду, чи блукаю? В туманнім степу останні роки доживаю. Перед собою бачу фрагменти події, Де всі вже завмерли мов з камню скульптури. Ні в одних очах я не бачу надії, Лиш горе, страх й душевні тортури. Не жевріють тут сталеві котли Та й грішники від батогів не палають. Нема тут нікого, лиш ми та цей світ, Однак і у тиші в стражданнях вмирають, А я все блукаю й не можу злягти.

2021-05-21 17:45:25

Інші вірші поета

хвилі / палімпсест Комети у степу

Інші поети

Molly Walker

@mollywalker228

Керо Лайн

@Carol_Lane

Саша Оліферук

@oliferukmusic

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16375

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

6149